«Інститут законодавчих ідей» провів антикорупційну експертизу законопроекту № 9311 та виявив низку корупціогенних факторів.
Наводимо текст експертного дослідження.
Законопроектом пропонується закріпити на законодавчому рівні новий перелік осіб, яким без складання кваліфікаційного іспиту надається право вчиняти нотаріальні дії та здійснювати державну реєстрацію прав та бізнесу, що створює додаткові можливості для рейдерства та корупції.
Законопроектом передбачається введення до складу професійної нотаріальної спільноти без складання кваліфікаційного іспиту співробітників управлінь юстиції, яким пропонується видавати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Замість акредитованих суб’єктів ініціатори законопроекту пропонують наділити повноваженнями державні унітарні підприємства.
Законопроектом пропонується створення замість комунальних підприємств, які на сьогодні здійснюють 90% рейдерських захоплень, нових суб’єктів державної реєстрації – державних унітарних підприємств, які є фактично заміною таких комунальних підприємств та створюватимуться вони за рішенням КМУ.
У законопроекті №9311 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій захисту державою права власності» від 21.11.2018 р. дублюються норми попередньо зареєстрованих законопроектів (№8121 від 14.03.2018 та №9140 від 01.10.2018 р.).
Зауваження:
Відповідно до запропонованої редакції статті 1 ЗУ «Про нотаріат» у сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Така норма фактично створює правову колізію із чинними п. 4 ч. 2 ст. 40 та статтею 61 Закону, відповідно до яких такі нотаріальні дії у сільських населених пунктах здійснюють уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування лише за відсутності у місцевості нотаріуса.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1.12 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 року № 1395/5 (далі – Методологія), юридичні колізії нормативних приписів, що містяться в одному нормативно-правовому акті або в різних нормативно-правових актах є корупціогенним фактором.
Законопроект містить недоліки в процедурі допуску до професії нотаріуса, оскільки відповідно до частини 3 статті 3 запропонованої редакції ЗУ «Про нотаріат». Фактично пропонується, що особи, які: «Також нотаріусом може бути громадянин України, працює у Міністерстві юстиції України, Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, на посадах безпосередньо пов’язаних з державним регулюванням, контролем або організацією нотаріату, або консультантом державної нотаріальної контори, уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії визначені статтею 37 цього Закону, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них на зазначених вище посадах – не менше як п’ять років» отримують можливість бути нотаріусами – без вимоги по складенні кваліфікаційного іспиту, як того вимагає закон для осіб, які хочуть стати нотаріусами. що створює правову колізію із частиною 2 цієї ж статті.
Відповідно до запропонованої редакції статті 722 Цивільного кодексу України пропонується колізія згідно розділу І, п. 1.12. Методології. Не можна прийняти подарунок і не прийняти на нього право власності. Юридичні колізії нормативних приписів, що містяться в одному нормативно-правовому акті або в різних нормативно-правових актах є корупціогенним фактором.
У запропонованій редакції ст. 10 ЗУ «Про нотаріат» особа, яка отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, повинна відпрацювати в тій чи іншій державній нотаріальній конторі не менше трьох років. Така пропозиція без чіткого визначення процедури розподілення на дане відпрацювання може призвести до зловживань при прийнятті рішень щодо направлення на таке відпрацювання.
Відповідно до пункту 4.1. Методології наявність нечіткостей встановленої адміністративної процедури, що здатні створити умови для здійснення корупційних дій або виникнення корупційних відносин, є корупціогенним фактором.
Дискреційні повноваження, відповідно до пункту 1.6. Методології – це сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Відповідно до проекту статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» пропонується, що суб’єктами державної реєстрації є державні унітарні підприємства, вимоги до яких та перелік яких, визначаються Кабінетом Міністрів України. Таке формулювання встановлює широку, необмежену законом дискреціюа також містить нечіткості такої адміністративної процедури для посадових осіб КМУ при встановленні вимог та переліків таких підприємств.
Наявність оціночних понять, чітко не визначених, які дають можливості для двоякого трактування і тим самим створюють дискрецію повноважень.
Відповідно до проекту статті 43 ЗУ «Про нотаріат» «Особа іноземця встановлюється за національним, дипломатичним чи службовим паспортом іноземця або іншим документом, що посвідчує його особу». Перелік таких інших документів для іноземців законопроектом не визначений, що може стати підставою для вирішення на власний розсуд про належність такого документу та його «достатність» для посвідчення особи іноземця, а відповідно – і причиною корупційного ризику.
У запропонованій редакції в частині 2 статті 3 ЗУ «Про нотаріат» відповідно до розділу IІ, п. 2.3 підпункт 4 Методології присутня невизначеність чіткого змісту службової діяльності особи та конфлікт інтересів, оскільки до роботи нотаріусом додається ширший перелік осіб без складання кваліфікаційних іспитів, працівників управлінь Міністерства юстиції України (до компетенції яких може відноситись контроль у сфері нотаріату).
Впровадження законопроектом нових суб’єктів державної реєстрації, а саме державних унітарних підприємств, залишає існуючі ризикивід діяльності комунальних підприємств та їх філій, які створюватимуться за рішенням уряду. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності. Таким чином, можна зробити висновок, що воно належить до юридичних осіб публічного права, згідно із статтею 167 Цивільного кодексу України. Державні унітарні підприємства будуть продовжувати виконувати такі ж повноваження, які раніше виконували акредитовані суб’єкти. Згідно підпункту 4, пункту 4.9, розділу IV Методології, у запропонованих змінах відсутність адміністративної процедури може сприяти виникненню корупційних відносин.
У законопроекті присутня нечіткість адміністративних процедурзгідно підпункту 3, пункту 1.8 розділу І Методології. Законопроектом не вирішуються питання усунення прогалин законодавства у Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що регулює діяльність ТОВ та ТДВ в частині вимог до нотаріального посвідчення документів, які подаються до державного реєстратора, а саме: рішень органів управління юридичної особи щодо зміни складу учасників, зміни розміру статутного капіталу, зміни керівника відповідних господарських товариств, тощо.
Запропоноване доповнення пунктом 13 статті 79-1 Земельного кодексу України не є доцільним, адже не може припинятись право власності на земельну ділянку якщо судом скасована реєстрація. Реєстрація може бути скасована через порушення самої процедури, при цьому право власності може бути правомірне. В судовому порядку може бути оскаржена реєстрація і тим самим скасоване право власності;
Автори законопроекту пропонують до Земельного кодексу у статті 124-1 та 134, до ЗУ «Про нотаріат» у статтях 19, 32-2, до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у статтях 4, 26 новий термін – «за умовчанням». Але існує звичайна процедура продовження договору без запропонованого «за умовчанням». До того ж в діючому законодавстві є термін «за замовчуванням» або «мовчазна згода», але не «за умовчанням».
Зміна строку письмового повідомлення виконання рішення про припинення юридичної особи з трьох до п’ятнадцяти робочих днів створює додаткове поле для зловживань.
Читайте також: Антикорупційна експертиза законопроекту № 9140